У книзі С. В. Верковича "Веда Слов'ян", книга 1, випущеної в 1874 році в Белграді (тепер репринтне видання в російському перекладі), наведено зібрані ним епічні пісні й перекази в Родопських горах у болгарських народів помаков і марваков. У збірник увійшли матеріали про велике переселення праслов'ян в Європу задовго до еллінів і кельтів зі своєї прабатьківщини, яка за описом клімату і географічного положення схожа на Північну Африку, що дає матеріал для нового науково-історичного відкриття. Пісні також містять яскраве опис прадавніх звичаїв, пов'язаних з народженням, вихованням і одруженням знаменитих героїв. Перекази містять безліч змов і містичних сцен. Є багато пісень про геніального співака і музиканта Орфея царя і жреце фракійського народу, в тому числі "Давня болгарська пісня про Орфея", яка на першому археологічному з'їзді в Москві у 1875 році виборола почесну грамоту, а сам Веркович був нагороджений золотою медаллю та орденом Святої Анни.