Автор книги, имея подготовку по литературе, истории, антропологии и клиническому психоанализу, рассматривает вопрос о том, как человек, контролируя свой внешний облик, пытается совладать со своими чувствами. Считая, что психология внешнего облика еще не достаточно исследована, Килборн объединяет в своей книге примеры из литературы и своей клинической практики, чтобы сделать следующее утверждение: стыд и внешний облик являются главной причиной страха, возникающего и у литературных персонажей, и у реальных людей. Автор описує, що сором із приводу свого зовнішнього вигляду породжує не тільки бажання зникнути, але і страх зникнення.
"Зникаючі люди" є певним гібридом прикладної літератури і прикладного психоаналізу, вони допомагають нам зрозуміти витоки психокультурного кризи, приголомшливого наше орієнтоване на зовнішність, спонукає до сорому суспільство.
Книга буде цікава не тільки психоаналітиків і студентам, що вивчають психоаналіз, але й широкому колу читачів.